субота, 27 вересня 2014 р.

Я хочу від тебе…

Незвично писати, коли за вікном білий день. Але потім часу не буде. А заголовок з "хочу" вписаний прямо під портретом Зіґмунда Фройда (буквально), що теж зобов’язує… Але, як водиться, все по порядку.

Хоча ні, до біса порядок. Подам день в зворотній хронології. Отже:

16:00 - Робота. Фройд-хаус. 
Копаємося в фронті одного з численних проектів, плануємо, перепроектовуємо. Та сама стадія коли все працює, але зроблено тяп-ляп, і треба підготуватися до наступного етапу.

За годину до того - Андріївський Узвіз. 
Веселий балаган. Скрипка, контрабас, акордеон і Скрипка. Олег Скрипка. Наштовхнувся на них геть несподівано. Настрій задають здорово. Весняний настрій. Якраз коли співали "Весну" - виглянуло сонце. І не заходить досі. Але… Ми далі в минуле…

За годину до Скрипки - Десятинна 12. 
Фотовиставка приурочена до 95-річчя компанії KLM. Так, тієї самої KLM, яка одна з найстаріших авіакомпаній світу. Яка гордиться тим, що жодного разу не міняла назву. Першою ввела програму лояльності, назвавши її Flying Dutchman. Фотографії охоплюють період з 20-х по 60-ті роки минулого століття (хоч є і кілька новіших). В основному фото знаменитих пасажирів KLM, але є і кадри, які просто здивували/зачепили. Перший же - стюардеса вкладає спати двох маленьких пасажирів. 50-й рік. Вкладає спати буквально - в літаку є спальні місця. Якщо ви бували в Схіпхолі (тому самому, який неодноразово визнавали кращим аеропортом Європи) то фото залу прибуття 30-х років вас здивують і вразять. А ще розклад літаків тоді писали крейдою на дерев’яній дошці. Зі стрілочками і піктограмами, в яких розібратися мені так і не вдалося. А салон Фоккера 20-го року з плетеними з лози кріслами… Фотографій небагато, дійсно цікавих ще менше, але якщо до 3 жовтня потрапите на Поділ - не полінуйтеся заглянути. Ну і про знаменитостей - я примудрився не впізнати на фото Одрі Хепберн, яку до того бачив на сотні фото. І впізнати Еллу Фітцджеральд, хоча лише чув її голос. Зовсім така, як я уявляв. Ще й з букетом тюльпанів.

Зовсім ранок. Дім. 
Тиша. Вилазити з-під ковдри не хочеться. Є що читати і є коли. І я читаю. Відриваюся щоб записати слова, на які натрапляю вперше. Потім і це перестаю робити. Потік образів. Люблю написане так, що потім можна згадувати, яке воно на смак. Люблю, коли можна поділитися, порівняти як смакувало тій людині, яка це порадила, показала, підказала. Цього разу це особлива людина. Єдина. Найдорожча…

Знаєш, Рідна… Я… Я хочу від тебе книжок.

Немає коментарів:

Дописати коментар