субота, 23 липня 2011 р.

Море, Крим і маршрутки

Повернувся з моря. Буду ділитися враженнями. І то, мабуть, в хронологічному порядку замість властивого ниття про те, що було погано перемеженого краплями того, що добре...

Київ - до-побачення!
О пів на четверту ранку під під'їздом стояло таксі, готове везти нас в Жуляни. Більш-менш поспала тільки Ксюха - я хоч і не хвилювався, проте заснути від кави не міг, а Наташика здорово трясло перед вильотом. До аеропорту добралися швидко і без пригод. Легко і швидко зачекінились, пройшли безпеку і здали багаж. Після цього довелося з півтори години чекати літака, бо з часом я надто перестрахувався. Для тих, хто полетить з Жулян неприємним сюрпризом стане відсутність туалету в залі очікування перед літаком. Доведеться, взявши boarding pass, ще раз пройти через безпеку в зворотній бік до основного приміщення аеропорту. Ще одна неприємність для тих, хто летить рейсом WizzAir - я розумію, що це бюджетні авіалінії, проте, що заважало роздати місця перед вильотом, я не можу уявити. Тому коли оголосили посадку всі рвонули займати "хороші місця". Хоч стюардеса, що нас випускала пропустила в перший автобус пасажирів з дітьми, проте знайти три місця поруч виявилося непростим завданням. Всі норовили пробігти першими, штовхалися і перли по головах - ну зовсім тобі електричка, тільки бабок з торбами не вистачало. Проте погода була добра, політ пройшов чудово і вже за годину після вильоту колеса м'яко торкнулися посадочної смуги "повітряних воріт Криму". Швиденько отримавши багаж наша трійця вирушила на пошуки транспорту. Запропонували таксі - до Вокзалу за 80 грн, до Рибачого, куди, власне, ми і прямували, за 350. Відкинувши чудо-пропозиції потрапили на автобус, який за 50 грн доставив нас з аеропорту прямісінько в Алушту. Буквально за 15 хвилин ми уже їхали в Рибаче. А за годину розкладали речі в номері. В якості заслуженого піару посилання на готель. Приїжджаємо туди вже вдруге, все чудово. Цього разу взяли двокімнатний люкс з кондиціонером. З одного боку дали волю сибаритству, з іншого прохолодний номер і окрема кімната для дитини - це два великих плюси для відпочинку. Розмістивши Ксюху на королівському ложі в одній кімнаті ми з Наташиком заграбастали величезний диван. Закинувши необхідне в шафи та у ванну кімнату подалися на море. Всього дорога з моменту вильоту зайняла 4 години. 
Напівпорожній пляж і трохи прохолодне море нагадувало про погоду минулого тижня, проте вже за кілька днів вода стала тепла (і, що радує, ще не занадто) а людей стало як на китайському пляжі - не проштовхнутися. 
Виховні методи
Про відпочинкові будні особливо розказати нічого - зранку море, потім обід, ввечері знову море. Наташик наполегливо мастила нас кремом від засмаги, тому всі засмагли але ніхто не обгорів. Загалом повна ідилія аж до першої екскурсії.
Вирішивши урізноманітнити відпочинок замовили квитки на цілоденну екскурсію уже й не згадаю куди. Замовили зранку, внесли передоплату. Ввечері нам зателефонували, щоб повідомити, що все відміняється через технічні несправності. Наступного дня спробували ще раз - цього разу перед виїздом хтось отруївся і його теж відмінили. 
Дельфінарій
Третя спроба була трохи більш вдалою - ми таки виїхали. Нам обіцяли дельфінарій та вечірній Партеніт. Взяли два дорослих квитки і один дитячий. Коли автобус став заповнюватися виявилося, що про наш дитячий просто забули і набрали під зав'язку дорослих. Довелося везти Ксю на руках. 160 грн. на вітер створювали не надто приємний настрій, проте екскурсовод була на висоті - розповідала багато і цікаво. Факапи продовжилися по прибутті в Партеніт. Дельфіни в дельфінарії таки вразили - такого в житті ще не бачив. Це не тварини, а просто чудо. Все решта шокувало. Стільці розраховані явно тільки на дітей. Місць на квитках нема, людей впустили значно більше, ніж було стільців. Акустика ністільки жахлива, що ведуча вистави на десятій хвилині вже жуже дратувала. Розібрав за годину вистави я раптом із 20 слів. Вони надивовижу чітко були чутні під час аукціону на покупку картини, що намалювали дельфіни. Ціни на все просто жахають. Одним словом - їдете в дельфінарій, будьте готові стояти і візьміть плеєр або беруші. Але виставу гляньте - воно того варте! Друга частина Марлезонського балету - цебто "Вечірній Партеніт" теж мала місце бути, але часу нам на це відвели 15 хвилин. Якраз вистачає, щоб дійти з дитиною до фонтану, постояти 5 хвилин і повернутися. Дорогою назад всі чемно спали, і тільки мене, паршивця, душила жаба. 
На водоспаді
Дилема
Імпровізований душ
Під кінець ми таки відважилися з'їздити в червону печеру. Тут все було добре крім монотонної і нецікавої розповіді про Крим. Щоправда коли наша екскурсовод потрапила в "дику природу" стало в рази краще і цікавіше. Сама печера вразила. Вразила, мабуть, аж на окремого поста, бо це дійсно велична річ. А ще підкосила слабке здоров'я вашого покірного слуги, бо курточку довелося віддати Ксю, а температура +8 з легенькою одежею дружить не надто. Героїзм не окупився, уже в Києві мучить кашель, нежить та температура. Після печери група нас загубила, тому далі екскурсію проводили ми собі самі, і вийшло це в нас пречудово. З гарним настроєм повернулися в номер і почали потрошки пакувати валізи в зворотну путь. 
Зранку наступного дня я замовив три квитки до Сімферополя. О восьмій вечора зла доля зіграла старий номер "Ой, ми переплутали, місць немає. Є одне на автобус, що раніше, ви візьмете дитину на руки а для дружини ми стільчик в проході поставимо". Хотілося когось вбити. Стільчик в салоні.  По серпантину. Ага. Квитків більше ніде не було. Дякую персоналу готелю - знайшли відносно недороге таксі, яке доставило нас прямісінько в аеропорт. 
Чесно кажучи підмиває опублікувати назви фірм і номери телефонів чудо-людей, які активно псували відпочинок, але зараз, мабуть, настрій не той. Тому дивіться по посиланню на готель, там добре, а контакти хороших людей світити не гріх. 
Сімферопольський аеропорт запам'ятався якоюсь нереально повільною реєстрацією. Може то було через футбольну команду, але все-одно - надто повільно. 
Назад летіли погано. Наш маленький 737 боїнг нещадно бовтало, сідали в сильний дощ, гупнуло сильно, проте всі живі та здорові, а пілотові особисто виставив би чогось добренького за те, що все-таки вельми непогано сів в як для такої погоди.
Ложечку за маму
Angry Birds - пляжний варіант
 
P.S. Окреме "дякую" Універсал-Банку за те, що до понеділка сидітиму без копійки грошей, бо вони не згорились продати валюту. Був пост про банк де я довго перераховував всі чудеса не називаючи установу. Тепер назву. Маса нових інцидентів переконала мене, що рахунки доведеться відкрити деінде. Антиреспект.

субота, 9 липня 2011 р.

Фінансова кабалістика

Давненько не писав. Сьогодні аж навіть перечитав, що писано було до того, і якось таки проникся тим, що блоґґінґ, можливо, не таке вже й безглузде заняття. Але менше з тим - вйо до кабалістики :)
Ніц потойбічного тут нема - просто впереше в житті потрапив в кабалу під назвою "кредит". Але таки цукерка ця була в гарному фантику. Реклама не збрехала - обійшовся джентельменським мінімумом документів (себто паспортом і оригіналом ідентифікаційного коду). В ідеалі ще треба було взяти свідоцтво платника єдиного податку - воно б мені хвилин 5-10 заощадило. Банк рекламувати наміру нема, най погашу кредит, тоді скажу. А зараз просто задоволений з того, що все дійсно виявилося максимально просто, а ще більше тим, що таки доїду до моря і з Ташиком відпочинемо. Бо якщо я ще тримаюся, то бідне дитя моє починає розклеюватися потихеньку.
Щось нема натхнення писати... Може через те, що майже 3 ночі і треба було-б спати завалитися. Ну, може як з морів припхаюся то задокументую і поїздку в Норвегію, і Крим, і ще чогось накопирсаю аби згадати було що осінніми вечорами. 
Мало хандри, а від доброго життя не пишеться - добрим життям живеться.
Все ж до кабалістики. Прийшли з кумом в банк десь біля 10 ранку. Там у нас з порога ввічливо поцікавилися, за що їх скромна фінансова установа удостоїлася такої високої честі. Коли сказали, що прийшли взяти кредит всі працівники банку трохи наче посумніли, а проте взялися за оформлення. Треба відзначити, що швидкість і простота процесу підкупили. Рівно як і спілкування, що відбувалося Українською. А також те, що підпис за  всю процедуру я поставив лише зо півдедсятка разів. Після подачі заявки влаштували собі кавовий променад по Подолу. Трохи більше як за годину нам повідомили, що гроші можна забрати прямо сьогодні. 
Знову ж хочу відмітити роботу персоналу - все пояснили, розповіли. На фрази про дострокове погашення не хмурилися (ет, знали б вони, що найпевніше поверну я їхні гроші вже в серпні і геть усі...). На фоні останньої витребеньки мого банку все тут наче у казці. Ну але... побачимо за місяць як воно піде. 
Все, здаюся на волю Морфея, най си мене колише. 

П.С. Завтра манаткопакування а в неділю вже шубовстну в море. Скоріше би...