четвер, 3 лютого 2011 р.

На крок ближче до Шотландії

Неждано-негадано розжився справжнісіньким Шотландським кілтом. Кидаю гітару - переходжу на волинку :)


Де його мама знайшла - не знаю. Каже, що просто глянулася тканина, ну а потім, коли зрозуміла, що воно таке, відмовитися вже не змогла. Шильдик на внутрішній стороні кілта стверджує, що приїхало це чудо таки з Шотландії.
Одягнути мейнстрімовий виріб Шотландської легкої промисловості виявилося не так вже й просто. Після недовгого крутіння навколо гм... ну, назвімо це талія :) виявилося, що центр розстібнутого кілта і є його передня частина. Для того, щоб знайти було легше саме там знаходиться дві поясних петлі та дві металеві скоби. Після знаходження передньої частини обгорнув себе лівим краєм, а поверх нього огорнув правим. На кожному з країв є невеликий ремінець, який закріпляється у відповідному кріпленні. З правим краєм (ремінець якого опиняється зліва) усе просто - застібаємо і все. З лівим краєм складніше, адже ліва пола опиняється під правою. Після маленького дослідження знайшовся отвір, через який треба було протягнути ремінець. В поясі кілт виявився трохи завеликим. В нагоді стали металеві скоби, через які виявилося легко і зручно протягувати ремінь.
Незважаючи на цей недолугий опис процесу було досить весело і просто - на розібратися пішло аж раптом 5 хвилин. Не втримавшись поліз на диван фотографуватися.
Після того, як трохи походив в цьому чуді виникло два питання: що робити, щоб було тепліше і як витримати те, що добротна Шотландська шерсть жорстоко жере за ноги. До речі - пробувати носити по всіх правилах, тобто без білизни я ще якось не ризикнув :)
Published with Blogger-droid v1.6.7