пʼятниця, 5 листопада 2010 р.

Farewell Scorpions або прощання з Легендою по Українськи

Будучи давнім шанувальником Scorpions київського концерту чекав з нетерпінням і сумом одночасно. Якось до цих пір не вкладається в голові, що це дійсно останній тур і більше Скорпів вживу не побачиш. Крім того купа проблем і різних несприятливих обставин не дозволяли купити квитки, які я таки придбав трохи менш як за місяць до концерту.
В чудовому настрої разом з мамою, яка не менш давній фан Скорпів та коханою під'їхали до МВЦ. Тут чекав перший сюрприз - план розміщення зон, який по перше відчутно відрізнявся від того, що був представлений для замовлення квитків, по друге - вгорі плану був схід, а не північ, а по третє виявилось, що в 3 фан-зону, куди, власне і купив квитки можна зайти через декілька входів. Тішачи себе таким непоганим третім пунктом пішли до входу і... не тут то було. Як вже зазначав - план повернутий був не туди, тому у пошуках входу довелося обійти МВЦ довкола, що для людини з травмою коліна заняття не надто приємне. На самій будівлі МВЦ висіли плани іншого штибу, на яких значилося, що в омріяну фан-зону можна потрапити з входу №18. При чому це було написано внизу плану, а от судячи з зображення з 18 входу можна було потрапити лише в фан-зону 5, і вже через неї добиратися до своєї, що не надто фен-шуй. Спроба спитати охоронців закінчилася фіаско - я був посланий до того ж самого плану, а в відповідь на справедливе обурення і відсил до власного топографічного кретинізму почув страшну таємницю - хлопці в формі і самі не знали які двері куди ведуть. Вдячність організаторам росла як на дріжджах. Щоправда, дякую охоронцям, вони таки підказали перед яким входом я стою, бо за відсутності окулярів і можливості підійти ближче розібрати цифри, написані не надто великим і контрастним шрифтом було для мене справою непосильною.
О компанія прем'єра, невже, ну невже важко було надрукувати кілька великих листів з надписами великими буквами Фан-зона 3, Фан-зона 5, VIP-партер і повісити їх на дверях?
Далі веселіше - нас довго і обережно обдивлялися. Ні, ну я розумію, чому довго можна дивитися на мою Наташку, але помилуйте, що такого цікавого в мені було я так і не зрозумів. Та і лихо з ним - заходи безпеки це необхідне зло, а коли вдається відвернути біду - тоді і не зло зовсім. Хоча публіка на концертах Клауса і братії вельми адекватна.
Ввійшовши нарешті в фан-зону побачив партер... Може я не розумію чогось - але сидіти на рок-концерті - це нонсенс. Звісно, є винятки - 8-річний хлопчик, що прийшов разом з мамою і підспівував половину пісень, вагітна пані місяці щонайменше на 8-му, люди старші за самих музикантів... Проте... Що робили на концерті гламурні блондинки з "папіками" крім того, що морщили носики і копилили губки (голосно, мовляв, і незрозуміло) я так і не вловив. Папіки, між іншим, прямо посеред концерту жваво обговорювали щось по телефонах. Доземний уклін людині, яка почує телефон поки Клаус співає Blackout :)
Організатори ж і далі чудотворили. Мінеральну воду по 25 гривень згадувати не хочеться, але буду. Я і так заплатив 800. І згоден, що музиканти свою частину відпрацювали. Але організаторам повний антиреспект. Далі просто по пунктах обгрунтую чому:

  • Нескінченна реклама себе улюблених. Так, під музику з Moment of Glory, проте я заплатив достатньо, щоб цього не слухати. Я не проти послухати один раз про нові постановки - театр обожнюю, але ОДИН! Не 20 і не 30.
  • Пан Джеджула. Ні, він звісно шоумен від Бога, але якого біса робив на сцені - не зрозуміло. По досвіду знаю, що завести перед коцертом Скорпів може хіба що Коттак, який чохла з барабанів знімає. На таких концертах публіку гріти не треба - вона сама. Та і не зможе ніхто. За фразу про мертву легенду - окреме фе. Трошки акуратніше треба про Фредді...
  • Власне до розігріву - київський гурт Radiance (якщо не переплутав) був ні до чого. Хоча розігрівним гуртам завжди перепадає на горіхи. Гурт то, може, і непоганий. Я, власне, мабуть таки їх послухаю для ознайомлення - але по перше - стиль не той, а по друге... по друге власне, найбільша проблема організаторів:
  • Звук. Жахливо. Більше сказати нічого. Radiance вигребли на повну, їх і чути не було. Якесь собі ревіння. Перших дві пісні Скорпів мене просто злякали. Хотілося плакати - слухати було неможливо. Але після першої партії "Щиро дякую!" у виконанні Клауса звук підтягнули, наскільки це взагалі було можливо. Після цього було "можна терпіти" замість попереднього "жах"
Ну а тепер буду хвалити гурт, і місцями навіть організаторів. Екрани, світло і обладнання сцени цілком на рівні. Коттака на самому початку вельми гарно підняли, правда тоді все змазав звук. Але починаючи з другої пісні все погане якось відійшло в сторону. Клаус співав так, що аж душа тремтіла. Сет-ліст взагалі приємно вразив - тут вам і Make It Real, i Loving You Sunday Morning, i Send Me An Angel, i Dynamite, i Blackout, і Holiday, i The Best is Yet To Come...
Драйвило дійсно на повну. Окремим пунктом програми йшов Kottak Attack. Виявилося, що всі зображення на всіх альбомах - епізоди з життя Джеймса. Соло Ябса теж було просто нереальним. Ну і звісно був і Coast to Coast. 
Загалом після концерту якісь досить здвоєні враження - геніально відіграний концерт і сам факт що це Скорпи, це вживу і востаннє давав масу задоволення. Проте організація і насамперед звук викликали незадоволення, якого накипіло на явно більше тексту.
Якщо почуєте - що було шоу світового рівня - не вірте. Були зірки світового рівня, які грали так, що простити можна майже все. А організація шоу кульгала, причому явно помітніше, ніж я сам, бо таки на обидві ноги...
Як би там не було: Farewell Scorpions
We Still Loving You

Немає коментарів:

Дописати коментар